Розгорнута думка блогерки з Одеси про розвиток України.

Слово. И діло. Я часто згадую ці два терміни. Тому що в них — найголовніша різниця між пустим і справжнім, занепадом та розвитком, в них — ціла прірва десятиліть між цивілізованим світом, та на жаль, нашою країною. Тому що більше ста років нас годували лише словами, лише риторикою, лозунгами, розповідями «як треба». В кращому випадку якимись ініціативами та документами, які так і не було реалізовано.

Ми звикли розуміти та оцінювати життя вухами. Але ніхто нічого і не збирався робити. Тому сьогодні, кожного разу, повертаючись з чергової теми форуму, я відчуваю задоволеність: вперше влада не тільки каже, що і як потрібно, але й запрошує суспільство приєднатися до цих дискусій, щоб поділитися тим, що вже зроблено владою, різними її фаховими представниками в різних сферах життя країни.

Сьогодні, коли нинішня влада запроваджує всі заходи та шукає засоби задля забезпечення безпеки країни при будь-яких загрозах по всіх напрямках, відкриває нові центри протидії дезінформації, кибербезпеки, подібні яким давно вже існують в достатній кількості в сусідніх країнах, розробляє та затверджує Стратегію Національної безпеки України, що є основою для розробки стратегій воєнної безпеки, інформаційної, енергетичної, кібербезпеки, громадської, економічної, тощо, передбачаючи реагування на всі види загроз, які існують у сучасному житті країни та світу, я розумію, що питання безпеки країни, яка знаходиться у стані війни, взагалі досі не підіймалося.

У той час, коли безпека, як зазначає Президент, це «головна умова існування Держави та її незалежності». За словами Президента, «Стратегія Національної безпеки України ґрунтується на трьох основних засадах: стримування – це розвиток оборонних і безпекових спроможностей для унеможливлення збройної агресії проти України; стійкості – це здатність суспільства та держави швидко адаптуватися до змін безпекового середовища;та взаємодії – це розвиток стратегічних відносин із ключовими іноземними партнерами, насамперед з Європейським Союзом і НАТО та їхніми державами-членами, на основі національних інтересів України.Які ж виклики стають перед країною?По-перше, це війна на сході України.

Багато говорили про рух України та перспективи вступу до НАТО. Про перешкоди на шляху та кроки влади задля усунення цих перешкод. Адже приєднання до Альянсу стане надійним захистом нашої країни перед загрозою російської агресії. 14 червня відбудеться саміт НАТО, на якому буде розглянуто питання України щодо можливого отримання ПДЧ до вступу. Це може стати важливим кроком у подальшому розвитку відносин Україна — НАТО. Та ще одним потужним сигналом для Росії про підтримку України та її незалежності союзниками Альянсу.

Окрім міжнародної підтримки партнерів, влада розуміє необхідність розвитку власного потенціалу стримування ворога. Серед задач:Розвиток боєспроможності та переозброєння ЗСУ. Підготовлений та вмотивований військовий резерв.Створення надійної системи територіальної оборони. Реформування всього сектору оборони відповідно до стандартів НАТО. (Наразі закуповується багато військової техніки сумісної з НАТО). Розвиток військової інфраструктури, розбудова військових містечок, пунктів постійної дислокації.По-друге, це громадська безпека:Це про внутрішню безпеку громадян, комфорт та зручність країни.

Серед проектів:Впроваджена нещодавно система аеродинамічної евакуації, тобто швидкий доступ до медичної допомоги. Зрозуміло, що до повноцінного забезпечення роботою цієї системи всіх регіонів ще далеко, але початок покладено. Це розвиток системи фіксації порушень ДПА, завдяки якій минулого року на 17% зменшилась кількість загиблих на дорогах. Це теж лише початок. Ще 300 таких систем заплановано встановити по всій країні в цьому році. Запровадження проекту «Поліцейський офіцер громади», метою якого є підвищення довіри громадян до поліції.Це також реформування гідрометеорологічної служби ДСНС для більш оперативного реагування на небезпечні природні процеси та мінімізації наслідків та жертв стихій.

Далі, це інформаційна та кібербезпека країни, про які вже багато казали, і початок роботи Центру протидії дезінформації, серед завдань якого — боротьба з деструктивними інформаційними впливами та запобігання спробам маніпулювання громадською думкою, та Центру кібербезпеки — це перший, але потужний крок забезпечити безпеку країни в інформаційному та цифровому просторі. «Загроз, які стоять перед нашою країною, — як зазначає голова СБУ Іван Баканов, — чимало, але ім’я у них, здебільшого, одне — Росія».Окрім військової агресії РФ проводить комплексну роботу на шкоду Україні, використовуючи широкий спектр осіб у різних колах для її реалізації: це і провокування масових процесів, інформаційні спецоперації, поширення терористично — диверсійної діяльності та загальна дестабілізація в Україні. Виявити, упередити та нейтралізувати всі ці загрози — це завдання СБУ.

За результатами її роботи у 2020 — припинено діяльність в Україні 5 агентурних мереж, попереджено 7 терактів, нейтралізовано 600 кібератак на державні ресурси, ухвалено судові вироки 153 особам, у т.ч. за посягання на територіальну цілісність та недоторканність України… і це неповний перелік. Говорити можна багато. Можна відкрити трансляції з форуму та подивитися в деталях. Але наостанок хочу сказати пару слів про найголовніші зміни саме на ділі.П’ять років тому, повертаючись з Європи, ми мали декілька годин перебування у Брюсселі. Це було невдовзі після теракту, який там стався 22 травня 2016 року. Та на вулицях ми бачили багато поліцейських з автоматами. Тоді ми добре розуміли, для чого це, і, хоча вигляд зброї трішечки бентежив, я відчувала себе захищеною. І це була заздрість. Тому що довгий час люди в формі в Україні чомусь дійсно викликали в мене недовіру та здригання. Хоча я законослухняний громадянин. А найгірше, повну відсутність захищеності.

Сьогодні я зловила себе на думці, що ставлення до людей в формі в Україні в мене змінилося. Я, дійсно, відчуваю безпеку та захищеність, коли бачу військових, нацгвардійців, що патрулюють вулиці. Я відчуваю повагу, коли чую «СБУ». І це — ознака цивілізованого суспільства. Це ознака того, що країна потрохи одужує та стає на цей шлях — шлях цивілізації.

Автор Наталья Нестерова

Розгорнута думка блогерки з Одеси про розвиток України.